Календар

Січень 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Лис    
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031  

Архіви


Опитування

Чи сприяє реалізація постанови КМУ №996 покращенню рівня і якості суспільного діалогу в Україні?

Подивитись результати

Loading ... Loading ...

Ставайте громадськими експертами!


Партнери


Створено за підтримки

Статистика відвідувань

Відвідувачів сьогодні: 16
  • 14Вер2009

    14.09.2009 — “Юридично-соціальний портал”

    «Потрібний тверезий погляд на соціальні стандарти та підвищення прожиткового мінімуму в Україні. Пільги та допомоги мають бути «інвентаризовані» та реформовані на основі адресного підходу, щоб забезпечити соціальний захист саме тим, хто цього потребує, – вказують експерти проекту «Реформування пільг та привілеїв – наближення до європейських стандартів». – На сьогоднішній день таких, яких держава вважає «соціально незахищеними» та надає різноманітні пільги, є майже половина населення».

    Одна краватка на десять років, чоловіче взуття має носитись 5 років у чоловіка працездатного віку та 6 у пенсіонера, плавки – одні на 10 років, на думку КМУ, право на купальник ні жінки ні чоловіки пенсійного віку не мають, нічого про медичну допомогу, ліки, придбання житла та меблів, – ці та інші «стандарти» життя супроводжують обрахунок мінімуму. «Споживчий кошик» українця визначається Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг для основних соціальних і демографічних груп населення» від 14 квітня 2000 р. N 656 (http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=656-2000-%EF).
    «Прожити» на такий розмір «прожиткового мінімуму», який є «соціальним стандартом» та одним із компонентів права на соціальний захист не є можливим.
    Збільшення прожиткового мінімуму призведе до збільшення розмірів соціальних виплат, адже відповідно до Закону «Про прожитковий мінімум» він застосовується для встановлення розмірів багатьох соціальних виплат.
    Водночас це призведе і до значного фінансового навантаження бюджет, та не вирішить проблем соціального захисту.
    Кількість пільговиків ще минулого року сягнула 13 млн. осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою і близько 3,2 млн. за професійною; загалом на пільги мають право близько 43 відсотків всього населення країни; організації обрахували наявність більше 600 видів пільг.
    Пільги не є безкоштовними: їх утримують платники податків нашої держави. В результаті вони потребують все більшого фінансування, що стає значним навантаженням на бюджет та не дозволяє задовольняти інші потреби, у тому числі і самих справді соціально незахищених категорій населення.
    Розмір прожиткового мінімуму у європейських країнах із розвиненою системою соціального захисту наближається до рівня середньої зарплати, та може забезпечити достатній рівень життя тих, хто не може самостійно отримати достатні доходи.
    Водночас розробленими є чіткі підстави отримання соціального захисту від держави, і вони передбачають врахування індивідуальних особливостей такої особи (так звана адресність надання пільг та допомог).
    Таким критерієм є перш за все рівень доходів (під час призначення майже усіх допомог він враховується у Великій Британії), також, наприклад у Німеччині, отримувати таку допомогу є нелегко (особа повинна вичерпати всі можливі засоби самостійного забезпечення – намагатися самостійно знайти роботу, продати предмети розкоші, переїхати в дешевше житло, звернутися за допомогою по безробіттю, існують встановлені норми житлової площі).
    Відсутність адресного підходу у наданні пільг в Україні спричиняє користування пільгами, які фінансуються із того ж бюджету, усією категорією пільговиків незважаючи на рівень доходів та інші обставини, які повинні враховуватись.
    Серед нагальних кроків, які слід вживати у цьому напрямку, як вказують експерти проекту «Реформування пільг – наближення до європейських стандартів» мають стати: «інвентаризації» пільг в Україні, у тому числі «безболісне» скасування пільг, які на сьогодні не застосовуються та чи навіть суперечать актам вищої дії шляхом внесення змін до відповідних законодавчих актів; реформування пільг на основі адресного підходу (з врахуванням потреб, доходу та інших обставин пільговика); обмеження кола осіб, які мають право на пільги, у тому числі за професійною ознакою (якщо буде запроваджено адресність, відбудеться логічне обмеження пільговиків); згодом – монетизація частини пільг та заміна їх грошовою компенсацією після адресності; також це має супроводжуватись підвищенням якості та розвитку ринку соціальних послуг, у тому числі через участь неурядових організацій у наданні таких послуг. Саме ці та інші ініціативи та зміни до законопроектів потребують обговорення та прийняття.
    Проте надалі стає очевидним, що політичної волі у цих питаннях навряд чи вдасться очікувати, тому що реформування пільг не є привабливим політичним рішення, а навпаки, навіть мінімальне збільшення певних виплат чи декларація нових пільг напередодні виборів вважається доцільнішими. Навіть у Росії після часткової монетизації пільг у 2004 році вперше рейтинг Президента знизився нижче 50 %.
    Невід’ємною частиною реформування залишається залучення громадських організацій та інших інститутів громадянського суспільства до процесів реформування, інформування та роботи із населенням, у тому числі велику роль відіграє забезпечення доступу до інформації, яка стосуються питань бюджету та реалізації пільг в Україні, залучення до участі у громадських дорадчих органах та інших механізмах консультування.

    Проект «Реформування пільг та привілеїв – наближення до європейських стандарті» реалізовується Центром громадської адвокатури за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

    Контакти:
    Леонід Тарасенко, голова Центру громадської адвокатури
    тел. 80974865593, 8032 2354519
    e-mail: cga@lawngo.net, www.pilga.in.ua

    Додано Віктор Гарбар @ 13:45

    Переглядів 2 227
    1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Оцінок поки що немає)
    Loading...

Цей матеріал не передбачає коментування.

Theme Tweaker by Unreal