Календар

Серпень 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Лис    
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031  

Архіви


Опитування

Чи сприяє реалізація постанови КМУ №996 покращенню рівня і якості суспільного діалогу в Україні?

Подивитись результати

Loading ... Loading ...

Ставайте громадськими експертами!


Партнери


Створено за підтримки

Статистика відвідувань

Відвідувачів сьогодні: 9
  • 28Тра2013

    Днями Міністерство юстиції України оприлюднило третій додатковий звіт Групи держав Ради Європи проти корупції (GRECO) щодо виконання нашою державою рекомендацій за результатами першого та другого раундів оцінювання. Оцінки експертів GRECO невтішні: з 13 рекомендацій Ради Європи Україна за рік спромоглася виконати повністю лише 2. У своєму звіті GRECO на підставі урядової інформації визнала задовільно виконаними рекомендації «іі» та «ххіі». Вони зокрема стосуються ухвалення Державної програми щодо запобігання і протидії корупції на 2011-2015 роки та централізованої організації професійного антикорупційного навчання держслужбовців. У цьому зв’язку коаліція громадських організацій, які провели незалежний моніторинг виконання антикорупційної держпрограми, звернулася з офіційним листом до GRECO й поінформувала про актуальні проблеми в реалізації антикорупційної політики України.

    Як повідомили в Transparency International Україна, яке виступило координатором моніторингового проекту, громадські експерти звернули увагу GRECO на низьку якість державної антикорупційної програми України та вкрай повільний рівень її реалізації впродовж 2011-2012 рр. Вони відзначили, що більшість фінансованих заходів цієї держпрограми прямо не стосуються боротьби з корупцією, тоді як для більшості антикорупційних заходів фінансування не передбачено взагалі. В тому числі й для протидії корупції на місцевому рівні. Діяльність відповідальних за виконання держпрограми органів загалом є малоефективною. За 5-бальною шкалою середній загальний бал успішності за компонентами, які були предметом моніторингу, становить лише 2,7, що відповідає 54% успішності. Заходи, які здійснюються органами влади в напрямку виконання держпрограми, мають переважно формальний характер і не дозволяють досягти визначених відповідними розділами програми завдань. Наявність у тексті держпрограми цілої низки технічних помилок свідчить про те, що вона готувалася недостатньо ретельно.

    Незалежні експерти наголосили, що за результатами моніторингу антикорупційної держпрограми неодноразово подавали свої зауваження й напрацювання з рекомендаціями до Уряду. Але вони досі залишаються без належного розгляду. Через це існує обґрунтована підозра, що урядовці хочуть обмежитися поверховим оновленням держпрограми.

    Крім того, громадські активісти довели до відома GRECO факт вилучення курсу «Запобігання та протидія корупції» з навчального плану Національної академії державного управління при Президентові України. Замість того, щоб зробити цей курс обов’язковим для вивчення всіма слухачами Академії, його взагалі зняли з викладання. Незважаючи на те, що він був єдиною в Україні цілісною антикорупційною програмою для публічних службовців.

    «За таких нововиявлених обставин оцінювання GRECO прогресу України у виконанні рекомендацій «іі» та «ххіі» потребує додаткового часу. Впевнені, що ці та інші факти будуть ураховані в підсумковому звіті Групи держав Ради Європи проти корупції», – йдеться в листі коаліції громадських організацій.

    Громадські антикорупціонери також висловили вдячність GRECO за підтримку й докладання зусиль для більшого залучення українською владою інститутів громадянського суспільства до процесу розроблення та реалізації антикорупційної політики.

    Нагадаємо, що громадський моніторинг виконання антикорупційної держпрограми провели фахівці Transparency International Україна, Антикорупційної ради України, Українського інституту публічної політики, Фундації «Відкрите суспільство», Центру політико-правових реформ, ГО «Філософія серця» та Інформаційно-правового центру «Наше право» за фінансової підтримки програми MATRA Посольства Королівства Нідерландів та Міжнародного Фонду «Відродження».

    Повні результати моніторингового звіту доступні за посиланням: http://tiukraine.org/content/2459.html

    ###

    Контакт для медіа: Богдан Якимюк, Тел.044-361-78-28, моб.094-926-48-28, pr@tiukraine.org

     

    ###

    Короткі результати моніторингу виконання Державної програми щодо запобігання і протидії корупції на 2011 – 2015 роки

    Вступ

    У будь-якій державі корупція є суттєвою перешкодою на шляху просування політичних та економічних реформ, залучення інвестицій в економіку, покращення іміджу країни на міжнародній арені, посилення довіри до органів публічної влади і посадовців з боку громадян. Попри те, що антикорупційна риторика знаходить своє відображення у передвиборних гаслах партій та окремих політиків, Україна продовжує стрімко скочуватись до корупційної прірви. Так, у 2012 році міжнародна організація Transparency International в черговому щорічному Індексі сприйняття корупції відвела Україні 144 місце зі 176 можливих, яке вона поділила з такими державами, як Бангладеш, Камерун, Центральноафриканська Республіка, Республіка Конго та Сирія. Невтішні місця посіла Україна і в низці інших міжнародних антикорупційних рейтингів. Чи не найголовнішими причинами такого стану справ у сфері запобігання та протидії корупції в державі є відсутність політичної волі до проведення реформ, проникнення корупції в усі сфери суспільного життя і на всі рівні врядування, ліберальне ставлення до корупції пересічних громадян.

    У жовтні 2011 року Президентом України було схвалено Національну антикорупційну стратегію на 2011 – 2015 роки, втілення якої в життя дозволило б створити передумови для покращення ситуації у сфері запобігання та протидії корупції в державі. Для реалізації цієї Антикорупційної стратегії Кабінетом Міністрів України у листопаді 2011 року було затверджено Державну програму щодо запобігання і протидії корупції на 2011-2015 роки. Показовим є те, що з текстом цієї Державної програми громадськість та експерти змогли ознайомитись вже після її затвердження. Побіжний аналіз її положень дозволив виявити ряд серйозних недоліків, які ставили її реалізацію під загрозу. Серед таких недоліків, зокрема, висувалась відсутність фінансування для більшості з передбачених Державною програмою заходів (понад 90% всіх фінансових ресурсів Державної програми передбачено спрямувати на введення Міністерством охорони здоров’я України електронного обігу медичних форм), нечіткість заходів, індикаторів досягнення цілей та антикорупційної діяльності органів, відповідальних за впровадження Державної програми тощо.

    Лише впродовж 2011-2012 рр. мало бути реалізовано 135 заходів Державної антикорупційної програми. Саме тому Коаліцією громадських організацій України у складі Transparency International Україна, Антикорупційна рада України, Український інститут публічної політики, Фундація «Відкрите суспільство», Центр політико-правових реформ, ГО «Філософія серця» та Інформаційно-правовий центр «Наше право» було ініційовано моніторинг її виконання. Результатам цього моніторингу, основним перешкодам на шляху виконання завдань і заходів Державної програми, а також пропозиціям щодо покращення змісту як самої Програми, так і діяльності органів публічної влади у сфері формування і реалізації антикорупційної політики, якраз і присвячено цей Звіт. Джерелами даних для моніторингу виступали доступні матеріали на веб-сайтах органів влади та відповіді цих органів на інформаційні запити згідно розробленого переліку питань. На другому етапі моніторингу будуть проводитися глибинні інтерв’ю з експертами по кожному з розділів державної антикорупційної програми.

    ТІ Україна та автори звіту висловлюють сподівання, що результати моніторингу Державної програми будуть враховані при подальшому доопрацюванні її положень, а також сприятимуть підвищенню ефективності діяльності органів, відповідальних за її виконання, у сфері формування та реалізації антикорупційної політики.

    Ключові висновки та рекомендації моніторингу

    Результати проведеного моніторингу виконання Державної програми щодо запобігання і протидії корупції на 2011 – 2015 роки дозволяють зробити наступні висновки:

    • Діяльність відповідальних за виконання Державної програми органів загалом є малоефективною. Так, за 5-бальною шкалою середній загальний бал успішності за компонентами, які були предметом моніторингу, становить лише 2,7 із 5 можливих (що відповідає 54% успішності). Заходи, які здійснюються органами публічної влади у напрямі виконання Державної програми, носять переважно формальний характер і не дозволяють досягти визначених відповідними розділами Програми завдань.

    • Найбільш успішними напрямами реалізації Державної програми стали міжнародна співпраця з питань запобігання і протидії корупції (розділ XV) та удосконалення системи використання державного майна та бюджетних коштів (розділ V). В рамках відповідних розділів Державної програми було виконано більше половини запланованих заходів (8 з 10 за розділом V та 3 з 7 за розділом XV). Виконання заходів за іншими розділами Державної програми виявилось менш результативним. Так, за розділами І, VI, VIII, X, XI, XII, XIII, XIVповною мірою не було виконано жодного заходу. За рештою розділів передбачені заходи було виконано частково. Передбачені низкою розділів заходи, виконання яких мало розпочатись протягом 2011-2012 років, так і не були розпочаті, як приміром по розділу VIII, виконання 2 з 4 заходів розділу так і не було розпочато. З 7 заходів розділу ХІІ не було розпочато виконання 4, тоді як з 9 заходів за розділом XIII – 6.

    • До позитивних кроків у напрямі реалізації Державної програми можна віднести прийняття Законів „Про адміністративні послуги” та „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України “Про засади запобігання і протидії корупції” (за яким працівники спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції не можуть бути звільнені із служби чи змушені до звільнення або притягнуті до дисциплінарної відповідальності у зв’язку з повідомленням про порушення вимог Закону України “Про засади запобігання і протидії корупції” іншим співробітником), часткове створення центрів надання адміністративних послуг, виконання ряду заходів з дерегуляції та спрощення відкриття бізнесу, прийняття Закону „Про правила етичної поведінки” (щоправда, більшість його положень носить суто формальний характер), проведення заходів щодо підготовки та підвищення кваліфікації публічних службовців з питань запобігання і протидії корупції, законодавче врегулювання статусу Фонду державного майна України, створення Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення (хоча доступ громадськості до даних Реєстру залишається закритим).

    • Неефективність виконання завдань і заходів Державної програми пояснюється низкою факторів. До таких варто віднести: 1) відсутність політичної волі та зацікавленості у реалізації Державної програми як на рівні вищих посадових осіб держави, так і на рівні виконавців; 2) безсистемність реалізації окремих заходів Державної програми; 3) відсутність належної координації діяльності органів влади щодо реалізації відповідних заходів Державної програми; 4) відсутність фінансування переважної більшості заходів; 5) нечіткість або надмірна амбітність низки завдань та індикаторів Державної програми; 6) нечіткість строків виконання багатьох заходів Державної програми; 7) дублювання функцій та повноважень ряду органів влади та міжвідомча конкуренція щодо виконання заходів Програми; 8) низький рівень виконавської дисципліни; 9) недостатність контролю за виконанням заходів Державної програми та цільовим використанням коштів на виконання відповідних завдань; 10) недостатність рівня спроможності окремих виконавців Державної програми; 11) орієнтація роботи правоохоронних органів (як і інших органів влади) на виконання кількісних (статистичних), а не якісних показників (що особливо стосується Розділу ХІ Державної програми); 12) відсутність зв’язку Державної програми з реформами в інших сферах (наприклад, конституційною реформою в частині перегляду порядку формування Вищої ради юстиції, адміністративною реформою, реформою публічних фінансів тощо); 13) другорядне значення Державної програми у порівнянні з більш вузькоспеціалізованими програмами (наприклад, Національним планом дій щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010 – 2014 роки); 14) відсутність у Державної програми статусу цільової; 15) низький рівень пріоритетності окремих з передбачених Державною програмою реформ (наприклад, реформи фінансування партій і виборчих кампаній); 16) дублювання заходів Державної програми в окремих її розділах.

    • Текст Державної програми готувався недостатньо ретельно, про що свідчить наявність у ньому ряду технічних помилок. Наприклад, Державною програмою передбачене витрачання 1,34 млн. грн. на висвітлення в медіа заходів, що здійснюються органами влади з метою формування негативного ставлення громадян до „проявів державної координації”; або ж серед виконавців 10 заходів програми у розділах 8, 9 та 10 значиться неіснуючий державний орган «Військова служба справами у Збройних Силах». Помилки не було усунуто навіть при тому, що ці заходи мали бути виконані ще у 2011 -2012 роках.

    • Більшість фінансованих заходів Державної програми прямо не стосуються боротьби з корупцією, тоді як для більшості антикорупційних заходів фінансування не передбачено взагалі. Наприклад, Міністерство охорони здоров’я України витратить 803 млн. грн. (80 млн. євро) на запровадження електронного обігу медичних форм, Міністерство соціальної політики – 6 млн. грн. на запровадження електронного документообігу. Майже 11 млн. грн. буде витрачено на удосконалення порядку прийому громадян в органах влади через “електронні черги”. Разом з тим, не передбачено фінансування видання науково-практичного коментаря до Закону “Про засади запобігання і протидії корупції” та Кримінального кодексу (спільна розробка Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Верховного Суду).

    • Фінансування протидії корупції на місцевому рівні не передбачено. Приміром, на виконання Державної програми у всіх 25 регіонах держави було прийнято власні антикорупційні програми, проте 3/4 з них не передбачають будь-якого фінансування. Це при тому, що від органів влади на регіональному рівні прямо вимагають створення багатофункціональних центрів надання адміністративних послуг, кожен з яких коштує від 3 мільйонів грн.

    За результатами моніторингу реалізації Державної програми щодо запобігання і протидії корупції на 2011 – 2015 роки експертами запропоновано виконати такі рекомендації:

    • доповнити Державну програму розділом «Моніторинг та оцінка» та передбачити в державному бюджеті України кошти на здійснення такої зовнішньої оцінки;

    • затвердити Державну програму (її доопрацьованої редакції) Верховною Радою України, що дозволило б розширити перелік відповідальних за її впровадження органів та підвищити загальну ефективність виконання Програми;

    • здійснювати реалізацію Державної програми необхідно у системному зв’язку з реформами в інших сферах (адміністративною, судовою тощо);

    • ініціювати невідкладне проведення засідання Національного антикорупційного комітету при Президенті України з питання ефективності виконання Державної програми;

    • розробити за результатами засідання НАК та за участі незалежних експертів, у тому числі з представників громадськості, погоджений пакет змін до Державної програми, включно зі зміною її пріоритетів (див. нижче);

    • внести зміни до Державної програми, які передбачатимуть: 1) визначення чітких і реалістичних строків, індикаторів та заходів з її виконання; 2) зменшення кількості виконавців, запровадження координації дій виконавців по виконанню заходів Державної програми; 3) закріплення за виконавцями Державної програми обсягів фінансування, достатніх для виконання покладених на них завдань щодо виконання Програми; 4) усунення дублювань у розділах Державної програми, більш чітке розмежування компетенції між органами-виконавцями; 5) узгодження положень Державної програми з іншими чинними цільовими програмами, концепціями секторальних реформ тощо, у тому числі в частині строків реалізації відповідних заходів; 6) закріплення механізмів постійного моніторингу та оцінки виконання Державної програми; 7) проведення соціологічних досліджень для виявлення ставлення громадян до ефективності виконання Державної програми органами – виконавцями;

    • доповнити Державну програму новими завданнямиі заходами, які в ній відображення не знайшли або відображені неповно, з урахуванням пропозицій незалежних експертів, у тому числі з числа представників громадськості. Зокрема, передбачити:

    • проведення моніторингу роботи Центрів надання адміністративних послуг з метою визначення регіональних лідерів; організацію навчальних програм для поширення кращого досвіду роботи таких Центрів; впровадження програм фінансової підтримки створення Центрів з Державного бюджету (розділ І Державної програми);

    • впровадження персональної відповідальності службовців за шкоду, завдану перевірками, здійснення дерегуляції за рахунок відмови від регулювання, а не скорочення кількості документів дозвільного характеру, перегляд умов видачі документів дозвільного характеру у бік їх лібералізації (розділ ІІ Державної програми);

    • приведення нового Закону „Про державну службу” у відповідність до рекомендацій SIGMA та пропозицій державних службовців; визначення порядку реалізації Закону «Про правила етичної поведінки», визначити орган, який здійснюватиме координацію політики у сфері декларування інтересів та врегулювання конфлікту інтересів (розділ ІІІ Державної програми);

    • проведення щорічного аналізу практичної реалізації Закону України “Про доступ до публічної інформації” у сферах з високими корупційними ризиками; підготовку та внесення на розгляд Кабінету Міністрів України пропозицій щодо вдосконалення механізму реалізації положень Закону України “Про доступ до публічної інформації” в частині отримання інформації саме в корупційно-вразливих сферах; вжиття додаткових заходів для забезпечення прозорості діяльності органів влади (розділ IV Державної програми);

    • запровадження системи дієвого контролю за витратами осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а також членів їх сімей; підвищення ефективності зовнішнього аудиту державних закупівель; запровадження системи електронних закупівель тощо (розділ V Державної програми);

    • підготовку концепції змін до законодавства в частині фінансування політичних партій та виборчих кампаній з урахуванням європейських стандартів, проведення її громадського та експертного обговорення, у тому числі із залученням представників партій, а також підготовку за результатами таких обговорень системних змін до законодавства про партії та вибори тощо (розділ VIДержавної програми);

    • запровадження в органах влади практичних електронних механізмів доступу ЗМІ та громадян до інформації; запровадження механізмів обов’язкового реагування органів влади на матеріали у ЗМІ щодо виявлених фактів чи проявів корупції; проведення щоквартальних відкритих громадських слухань в органах влади щодо запобігання та протидії корупції; забезпечення доступу громадськості до інформації Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення; запровадження дієвих механізмів захисту інформаторів тощо (розділ VII Державної програми);

    • створення спеціального уповноваженого органу з питань антикорупційної політики (розділ IXДержавної програми);

    • внесення змін до Конституції України в частині формування складу Вищої ради юстиції з метою приведення порядку її формування у відповідність до європейських стандартів; запровадження гарантій змагальності у дисциплінарному провадженні щодо суддів; закріплення можливості звільнення суддів з посад лише за наслідками дисциплінарного провадження тощо (розділ Х Державної програми);

    • запровадження системи оцінювання ефективності роботи правоохоронних органів на основі якісних (а не лише кількісних) показників; внесення змін до чинного законодавства України щодо процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності правоохоронців в частині забезпечення прозорості такої процедури, забезпечення колегіальності прийняття відповідних рішень тощо (розділ ХІ Державної програми);

    • законодавче врегулювання лобістської діяльності; впровадження стандартів доброчесної поведінки (етики) та методик оцінювання рівня корупції у приватному секторі тощо (розділ ХІІІ Державної програми);

    • виконання зобов’язань у рамках Стамбульського плану дій; здійснення заходів з метою приєднання до Конвенції про підкуп іноземних посадових осіб Організації економічного співробітництва і розвитку; проведення аналізу реалізації двосторонніх і багатосторонніх договорів у сфері надання взаємної правової допомоги; передбачити співробітництво з Управлінням з наркотиків і злочинності ООН та спеціалізованими організаціями у сфері боротьби з відмиванням брудних коштів (розділ XV Державної програми);

    • виключити з розділів Державного програми окремі завдання та (або) заходи чи перенести окремі завдання (заходи) за розділами до інших розділів Державної програми, зокрема:

    • виключити з розділу І завдання 1 (розподіл інспекційних функцій та функцій з надання адміністративних послуг) та 3 (запровадження принципу мовчазної згоди), а також пов’язані з ними заходи (розділ І Державної програми);

    • виключити з розділу ІІІ заходи 1 (завдання 1) та 1 (завдання 2);

    • перенести із розділу IV захід “запровадження дієвого механізму зворотного зв’язку з громадськістю щодо повідомлень про факти корупційних правопорушень” до іншого розділу Державної програми, а також вилучити захід про висвітлення у ЗМІ перевірок використання державних і комунальних коштів та майна;

    • вилучити з розділу VI Державної програми положення, які безпосередньо не пов’язані з приведенням національного законодавства України у сфері фінансування партій і виборчих кампаній у відповідність до європейських стандартів, зокрема, положення щодо підготовки пропозицій до законодавства в частині конкретизації підстав для оголошення партіям попередження;

    • повністю переглянути зміст окремих розділів в частині завдань, заходів та індикаторів, зокрема розділи ІІ та VI Державної програми;

    • ініціювати включення Державної програми до переліку державних цільових програм, які діятимуть у 2013 – 2015 роках (ініціатива має виходити від Міністерства юстиції як замовника Державної програми);

    • затвердити методологію оцінювання результативності Державної програми, оприлюднити таку методологію для загального відома;

    • запровадити щоквартальне звітування органів влади, відповідальних за реалізацію Державної програми, перед громадськістю;

    • розглянути можливість створення при Міністерстві юстиції України консультативно-дорадчого органу, який сприятиме координації виконання Державної програми, і у складі представників органів, відповідальних за реалізацію Державної програми, та незалежних експертів, які спеціалізуються на антикорупційній проблематиці (за відповідною квотою).

     

    Додано Віктор Гарбар @ 10:09

    Переглядів 940
    1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Оцінок поки що немає)
    Loading...

Цей матеріал не передбачає коментування.

Theme Tweaker by Unreal