Календар

Грудень 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Лис    
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Архіви


Опитування

Чи сприяє реалізація постанови КМУ №996 покращенню рівня і якості суспільного діалогу в Україні?

Подивитись результати

Loading ... Loading ...

Ставайте громадськими експертами!


Партнери


Створено за підтримки

Статистика відвідувань

Відвідувачів сьогодні: 10
  • 15Лют2012

    Серед арсеналу механізмів реалізації та захисту прав і свобод громадян особливе місце посідає інститут конституційного звернення щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України. Офіційні тлумачення покликані усувати різне розуміння і застосування положень конституційних і законодавчих норм органами державної влади, унеможливлювати їх неоднозначну, суперечливу чи помилкову інтерпретацію, стояти на сторожі захисту конституційних прав і свобод, дотримання принципів верховенства права і правової визначеності.

    Хто може звертатись до органу конституційної юрисдикції?
     
    Будь-яка фізична чи юридична особа має право звернутись із клопотанням про отримання офіційне тлумачення конституційних або/та законодавчих положень. Таке тлумачення може здійснювати лише один орган – Конституційний Суд України. Він є єдиним органом конституційної юрисдикції в нашій державі, який визнає положення законодавчих актів неконституційними та офіційно роз’яснює норми Конституції та законів України. Його основне завдання – гарантування верховенства Основного Закону держави на всій її території.

    Конституційний Суд за конституційними зверненнями громадян приймає рішення, у яких роз’яснює, інтерпретує, тлумачить ту чи іншу конституційну чи законодавчу норму, у мотивувальній частині наводить відповідні обґрунтування та висловлює правові позиції стосовно її розуміння, однозначного і правильного застосування. Окрім цього, суд постановляє ухвали, якими відкриває, припиняє або відмовляє у відкритті конституційних проваджень за конституційними зверненнями.

    Закон «Про Конституційний Суд України» визначає суб’єктів права на конституційне звернення (стаття 43) та суб’єктів права на конституційне подання (стаття 40).

    Із конституційним зверненням може звертатись будь-який громадянин України, іноземний громадянин чи особа без громадянства, а також юридичні особи. А з конституційним поданням вичерпний перелік суб’єктів – Президент України, не менш як 45 народних депутатів України, Верховний Суд України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини та Верховна Рада Автономної Республіки Крим.

    Конституційне звернення може стосуватись виключно питань офіційного тлумачення, а от конституційне подання, окрім офіційного тлумачення ще й визнання правового акта (його окремих положень) неконституційними, а також надання висновків.

    Звернення громадянина чи об’єднання громадян до Конституційного Суду із відповідним клопотанням повинно відповідати ряду формальних і змістовних критеріїв, які передбачені у статті 42 Закону України «Про Конституційний Суд України». В іншому випадку – воно просто не попадає на розгляд Конституційного Суду України.

    Під час прийняття до розгляду конституційних звернень суд з’ясовує чи відповідний громадянин є повноважним суб’єктом на звернення до єдиного органу конституційної юрисдикції з відповідного питання і чи це звернення безпосередньо подане на захист його конституційного права (наприклад, див. правову позицію висловлену в ухвалі від 5 липня 2011 року N 24-уп/2011).

    Зауважимо, що більшість конституційних звернень по яких відкривались конституційні провадження і які розглядались Конституційним Судом подавались безпосередньо громадянами України. Деякі із них були подані громадськими організаціями. Наприклад, ГО «З’єднання борців «За справедливість» (ухвала від 2 вересня 2009 року N 47-у/2009) та Дніпропетровською обласною ГО правового захисту «Громадяни» (ухвала від 6 липня 2011 року N 26-у/2011). За результатами розгляду конституційних звернень громадських організацій суд відмовляв у відкритті конституційних проваджень. Стосовно іноземних громадян – лише одне конституційне звернення громадянина США Олександра Глотова розглядалось і отримало відмову у відкритті провадження (ухвала від 1 жовтня 2002 року N 51-у/2002).

    Отож, законодавство встановлює для громадян достатньо широкі можливості для реалізації їхнього права на звернення до органу конституційної юрисдикції.

    З якими питаннями можна звертатись до органу конституційного правосуддя?
     
    Якщо громадянин чи об’єднання громадян вважають, що їхні конституційні права і свободи порушені чи можуть бути порушені вони можуть звертатись до органу конституційного правосуддя із клопотаннями про надання офіційних тлумачень конституційних або/та законодавчих норм.

    При цьому, необхідно зробити найскладніше (як свідчить практика) – довести неоднозначне застосування судами та органами державної влади положень, які потребують офіційного тлумачення, а також навести вагомі аргументи про те, що таке застосування може призвести або призвело до порушення відповідних конституційних прав і свобод.

    У більшості випадків, суд за останні роки надавав офіційні тлумачення за конституційними зверненнями стосовно права на судовий захист та апеляційне оскарження (стаття 55), права на правову допомогу (стаття 59), права власності (стаття 41), права на життя (стаття 27), права на житло (стаття 47), презумпції невинуватості (стаття 62), а також питань реалізації соціальних прав громадян.

    Наприклад, за конституційним зверненням Володимира Гуляка стосовно офіційного тлумачення положень Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» Конституційний Суд, зокрема, зазначив, що «власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою» (рішення від 9 листопада 2011 року № 14-рп/2011).

    У справі за конституційним зверненням Андрія Степаненка щодо тлумачення положень Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв’язку з положеннями статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг), КС дійшов висновку, що положення Закону, які є предметом офіційного тлумачення, спрямовані на захист прав споживачів кредитних послуг та збалансування цих прав з іншими суспільними цінностями, що захищаються публічною владою. Тому їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору (рішення від 10 листопада 2011 року N 15-рп/2011).

    В окремих випадках, за наявності на те підстав, КС може приймати рішення про визнання цих положень такими, що не відповідають Конституції – є неконституційними (наприклад, справа за конституційним зверненням Артема Багінського – рішення від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010). Відповідні положення втратили чинність з дня ухвалення рішення судом.

    Отож, офіційні тлумачення є обов’язковим на всій території України. Вони не можуть бути оскаржені. По-іншому розуміти чи застосовувати відповідне конституційне чи законодавче положення не можливо. Офіційне тлумачення відповідної норми стає невід’ємним елементом практики правозастосування.

    Типові помилки у змісті і формі конституційних звернень?
     
    Як свідчить практика, більшість конституційних звернень повертаються відповідним суб’єктам для доопрацювання у зв’язку з недотриманням ряду формальних і змістовних вимог. Лише ті конституційні звернення, які підготовлені згідно з встановленими вимогами та підвідомчі органу конституційної юрисдикції є предметом конституційного провадження.

    Дуже часто суб’єкти конституційних звернень просять суд визнати окремі положення нормативних актів (законів чи підзаконних актів) неконституційними, або розтлумачити положення законів, які втратили чинність. У такому випадку суд відмовляє у відкритті конституційного провадження.

    Окрім цього, суд відмовляє у відкритті проваджень у тих випадках, коли відповідний суб’єкт просить надати роз’яснення з правових питань (просить надати консультацію), заповнити якусь законодавчу прогалину або піддає сумніву зміст рішень, які прийняті судами загальної юрисдикції.

    Типовим недоліком у змісті клопотань громадян є відсутність правового обґрунтування необхідності тлумачення та неоднозначності застосування конституційних чи законодавчих положень.

    Громадяни здебільшого не надають належних правових аргументів і підтверджень різного (неоднакового) застосування норм правових актів, які стосуються однакових юридично-значимих обставин.

    Як обґрунтувати неоднозначне застосування конституційних чи законодавчих положень?
     
    Обов’язком суб’єкта права на конституційне звернення є належне обґрунтування необхідності в офіційному тлумаченні. Відповідний суб’єкт також повинен навести докази неоднозначного застування конституційних чи законодавчих положень, які він просить протлумачити. Це означає, що громадянин має надати належно завірені копії рішень судів загальної юрисдикції, у яких за однакових юридично значимих обставин і щодо різних суб’єктів по-різному застосовано те чи інше конституційне чи законодавче положення.

    Очевидно, що надати копію рішення суду загальної юрисдикції можливо лише тоді, коли відповідний суб’єкт був стороною судового процесу. В інших випадках практикується надання видруківок рішень судів загальної юрисдикції, які розміщені у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

    З приводу обґрунтування неоднозначного застосування КС висловив ряд правових позицій, які суб’єкти конституційного звернення повинні враховувати при підготовці відповідних клопотань (ухвала № 13-у/2006 від 16 листопада 2006 року; № 15-у/2010 від 31 травня 2010 року).

    Варто також звернути увагу на необхідність доведення суб’єктом права на конституційне звернення того, що така неоднозначність застосування може призвести або призвела до порушення саме його конституційних прав і свобод.

    Суд ретельно вивчає обґрунтованість і неоднозначність застосування правових норм, тому ці моменти є надзвичайно важливими. Коли ж суб’єкт права на конституційне звернення не наведе достатньої аргументації, його клопотання про офіційне тлумачення повертається для його виправлення, або ж отримує відмову у відкритті провадження. І таких відмов у відкритті проваджень є дуже багато.

    Право на конституційне звернення – особливий механізм реалізації і захисту прав і свобод людини. Через офіційні тлумачення орган конституційної юрисдикції реалізовує функцію гарантування верховенства Конституції на території держави, а також захисту конституційних прав і свобод людини.

    Хоча й законодавство визначає можливості для реалізації права на конституційне звернення, однак на практиці це є досить непростим питанням, яке містить ряд труднощів для громадян чи їх об’єднань, зокрема формального та змістовного характеру.

    Для належного правового обґрунтування та доведення неоднозначності застосування правової норми вкрай необхідні ґрунтовні юридичні знання та розуміння природи органу конституційного судочинства.


     
    Ярослав Жукровський, помічник судді Конституційного Суду України, yaroslav@zhukrovsky.com

    http://www.ucipr.kiev.ua/modules.php?op=modload&name=News&file=article&sid=603278025&mode=thread&order=0&thold=0

    Додано Віктор Гарбар @ 15:15

    Переглядів 708
    1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Оцінок поки що немає)
    Loading...

Цей матеріал не передбачає коментування.

Theme Tweaker by Unreal