Календар

Грудень 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Лис    
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Архіви


Опитування

Чи сприяє "третій сектор" розвитку громадянського суспільства в Україні?

Подивитись результати

Loading ... Loading ...

Ставайте громадськими експертами!


Партнери


Створено за підтримки

Статистика відвідувань

Відвідувачів сьогодні: 11
  • 20Лип2010
    Публікація № 7 (з 10) в серії 100 днів нового керівництва МВС

    Свобода мирних зібрань є однією із ключових свобод у демократичних країнах. Саме мирні публічні зібрання дозволяють громадянам масово виявляти свої переконання. Вони є одним із засобів донести свою позицію до значної кількості осіб і таким чином привернути увагу громадськості та вплинути на формування громадської думки щодо певного питання.

    Досить природно, що демократизація українського суспільства відображається збільшенням активної участі громадян не тільки у заходах політичної чи економічної спрямованості, але й всього спектру мирних зібрань релігійної, культурної та спортивної спрямованості (див. діаграми 3 та 4 на стор. 48).

    Європейська конвенція прав людини та міжнародні стандарти в сфері дотримання права на мирні зібрання зобов’язують державу не лише гарантувати свободу мирних зібрань, тобто не втручатись в право на його реалізацію, а й накладає на неї позитивний обов’язок у забезпеченні права кожній людині на реалізацію цього права. Одним із головних суб’єктів, що має забезпечувати права на мирні зібрання, є органи внутрішніх справ.

    Слід визнати, що донедавна вони виконували виключно репре­сивно-­заборонну функцію щодо свободи волевиявлення громадян. Та за останні п’ять років робота ОВС змінилася на краще через ак-­тивне запровадження європейського досвіду забезпечення демонстрацій, мітингів та зборів. І саме тому основна роль посадових осіб міліції поступово почала полягати саме в охороні учасників мирних зібрань, а не в їх переслідуванні. При цьому зрозуміло, що не усі зібрання мають мирний та легітимний характер, що залишає за ОВС право на втручання і застосування законних форм примусу. Так, домінуючу роль протягом останніх трьох місяців продовжували відігравали протестні заходи економічного та політичного характеру, хоча значна їх частина повністю відповідала визначенню мирних зібрань.

    Діаграма № 3. Кількість проведених в державі масових заходів

    Діаграма № 4. Кількість осіб, що прийняли участь в масових заходах

    Чи відбулися зміни у ставленні міліції до мирних зібрань з часу призначення нового керівництва МВС? Яку суб’єктивну оцінку громадськості щодо забезпечення своїх прав на мирні зібрання за цей час отримали правоохоронці?

    За 100 днів перебування нового керівництва МВС засобами масової інформації лише обласного та національного рівня було оприлюднено більше 350 критичних публікацій стосовно дій працівників міліції під час проведення мирних зібрань. Це абсолютно рекордна кількість критики, отримана МВС лише за одним напрямком та за незначний термін часу. Така низька оцінка громадськості дій правоохоронців може свідчити лише про появу в системі МВС стійких негативних тенденцій, які й призвели до найбільш характерних порушень прав громадян:

    1. Втручання правоохоронців з метою перешкодити громадянами прийняти участь в мирних зібраннях.

    Насамперед, мова йдеться про спроби запобігти виїздам бажаючих прийняти участь в місця проведення таких заходів. Останнім часом факти такого перешкоджання носили масштабний характер, що свідчить про наявність відповідних централізованих вказівок працівникам міліції на рівні МВС.

    Так, за численними заявами опозиційних політичних організацій та самих учасників, до вечора 10.05.2010 р. діяла попередня домовленість з автоперевізниками в регіонах щодо забезпечення ними доставки бажаючих прийняти участь в офіційно заявленому на 11.05.2010 р. мітингу в м. Київ біля стін парламенту. Однак напередодні раптово й одночасно в більшості областей автоперевізники стали масово відмовлятись. Неофіційно вони повідомляли про отримання від місцевих працівників ДАІ попередження про заборону таких виїздів до Києва. При цьому їм у досить прозорій формі натякали, що в разі невиконання цих «попереджень» у них з’являться в подальшому проблеми з отриманням дозволів на автоперевезення, проходженням техоглядів та ін. В деяких водіїв найбільш завзяті працівники міліції навіть відібрали розписки. Ті, хто не відреагував на попередження і в ніч на 11.05.2010 р. виїхав з регіонів до м. Києва, по дорозі затримувались на постах та мобільними патрулями ДАІ з різних надуманих мотивів. У водіїв вилучались документи, в деяких випадках автобуси повертались назад та ставились на штрафний майданчик. Такі дії правоохоронців були зафіксовані у Тернопільській, Сумській, Чернігівській, Хмельницькій, Запорізькій, Львівській та інших областях. На Запоріжжі навіть виникла проблема у фанів місцевого футбольного клубу «Металург» з УДАІ області щодо виїзду в м. Київ на заключну календарну зустріч 09.05.2010 р. з київським «Динамо».

    Досить дивним на цьому фоні виглядала спроба керівництва МВС виправдати такі дії одночасним та масштабним проведенням із перевізниками заходів щодо профілактики ДТП. А коментарі для ЗМІ та громадськості з цього приводу керівництвом ОВС були надані лише у Львівській, Чернігівській областях та керівництвом Департаменту ДАІ МВС. На Сумщині ці події було прокоментовано лише на рівні начальника відділення автомобільно-­технічної інспекції міського відділу ДАІ.

    Невдоволення громадян протиправними діями працівників міліції в Тернопільській області вилились в проведенні 11.05.2010 р. акції протесту під лозунгом «Зелену дорогу на Київ» біля стін адмінбудівлі УМВС. Та незважаючи на резонансність заяв і масштабність подій, службові розслідування за цими фактами проведені не були. 15 травня 2010 року також мало місце незаконне перешкоджання проведенню мирної акції «Знищимо в Харкові сміття».

    2. Надання переваги працівниками ОВС одній із сторін під час проведення мирних зібрань.

    Подібні порушення характерні при проведенні демонстрацій і контр-­демонстрацій, пікетувань та інших акцій громадської непокори. Вимоги національного законодавства та міжнародна практика у таких випадках обмежують примусові дії правоохоронців лише розділенням або ж розведенням опозиційних сторін. Проте працівники ОВС України, як правило, нехтують цим обмеженням та у своєму бажанні забезпечити порядок йдуть далі.

    Це нещодавно показали події 27.05.2010 р. у Львові під час візиту Президента України та 04.06.2010 р. під час акцій біля стін «Українського Дому». В обох випадках завдяки діям міліції змогу безперешкодного проходу отримали лише групи підтримки Президента. Інша ж сторона правоохоронцями просто відтіснялась, що не могло не викликати справедливого невдоволення. Не складно здогадатись, на користь яких політичних уподобань здійснювались ці преференції. Втім, таку відданість громадському порядку проявляли не лише працівники міліції. Ректором Хустінського університету «Україна», наприклад, було прийняте рішення про виключення з лав студентів 36 осіб за участь в акціях протесту проти політики Президента, що відбулися в м. Київ на початку травня.

    3. Безпідставне припинення працівниками ОВС проведення мирних зібрань та затримання його учасників.

    Як вважає правозахисник Володимир Чемерис, саме в цій площині слід розглядати деякі події під час мирних зібрань.

    Так, 17 травня 2010 року в м. Київ біля Маріїнського палацу правоохоронцями було припинено мирну акцію протесту «Україна – не Росія» з нагоди візиту Президента РФ Дмитра Медведєва, яка супроводжувалася частковим оголенням учасниць цієї акції. Учасники акції були затримані та доставлені до відділку міліції, де відносно них були складені матеріали про скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП (дрібне хуліганство). Цілком можливо, що деяка частина українського суспільства, як і самі правоохоронці, ще не готові до сприйняття мирних протестних акцій в такій формі, але ж до чого тут «дрібне хуліганство»? Ситуація, дійсно, є спірною, але ж реакція на неї має бути продиктована вимогами закону, а не уподобаннями конкретного правоохоронця.

    Інша ситуація є зовсім не такою суперечливою. Так, 27 квітня 2010 року, на мітингу біля пам’ятника Т. Шевченку у м. Київ був безпідставно затриманий працівниками міліції Олексiй Кайда – голова Тернопільської обласної ради. Але після доставлення його до Шевченківського РУ через 2 години він був відпущений без складання будь-­яких матеріалів чи протоколу затримання. То чи є такі дії законними?

    Або ж випадок в м. Харків 02 червня 2010 р., коли правоохоронцями було затримано шістьох учасників акції, які протестували проти спилювання дерев у парку ім. Горького. Акція була припинена, а затримані незабаром відпущені. При цьому міліція лишилася абсолютно байдужою, коли ця група пікетувальників на очах правоохоронців була побита групою невідомих людей, одягнених в чорне, у супроводі працівників муніципальних комунальних служб. То чи можна казати, що міліція у таких випадках підтримує або навіть «охороняє» громадський порядок?

    На жаль, саме такі порушення з боку працівників міліції останнім часом набули найбільш поширеного характеру. Дещо підзабута за останні роки, активно поновлюється негативна практика складання «шаблонних» матеріалів відносно затриманих учасників мирних зібрань для притягнення їх до адміністративної відповідальності за ознаками ст. 185 КУпАП (злісної непокори працівникам міліції). Ця стаття є досить зручною у застосуванні, оскільки у судовій практиці провина легко доводиться через надання переваги показам самих працівників міліції.

    Показово, що наразі в Україні досі немає жодного випадку притягнення до відповідальності службових осіб за незаконне перешкоджання з їх боку організації або проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій (ст. 340 КК України). Та й за порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій (ст. 185-­1 КУпАП) у квітні 2010 р. в Україні було складено лише чотири адміністративні матеріали, з яких лише одним судом було винесене рішення про притягнення до відповідальності.

    4. Протиправне нереагування працівників міліції на сутички, що виникають між опозиційними сторонами в ході мирних зібрань.

    Вражаюча подія в цьому аспекті сталася 02 червня 2010 року у м. Харкові, де о 04 годині ранку до наметового містечка учасників мирного зібрання з метою захисту дерев від спилювання в парку ім. Горького прибули «муніципальна охорона» та лісоруби з технікою у супроводі нарядів міліції. Кремезні представники «охорони» напали на учасників акції, а міліція, що знаходилась поруч, лише спостерігала за силовими незаконними діями і жодним чином навіть не намагалась втрутитись чи здійснити спробу припинити правопорушення, доки учасники акції протесту не були розігнані, а всі дерева – спиляно. З боку працівників міліції була абсолютно проігнорована небезпека життю учасників акції з оглядом на те, у який брутальний манер відбувалися ці дії. Жодного нападника затримано не було. Натомість було затримано декількох захисників дерев. На жаль, у м. Харкові це не єдиний випадок придушення громадського протесту органами місцевого самоврядування за допомогою незаконних дій правоохоронців.

    3 червня 2010 року Українською Гельсінською спілкою з прав людини та іншими правозахисними організаціями були оприлюднені гучні заяви з приводу виконання міліцією незаконних вказівок органів місцевої влади і самоврядування. Однак, лише 05 червня представники МВС спромоглись відреагувати та повідомити про призначення перевірки щодо законності дій харківської міліції. Причина ж цього досить проста.

    З однієї сторони, місцеві органи влади не бажають вирішувати конфліктні питання в режимі діалогу з місцевою громадою і намагаються вирішити їх з використанням міліції репресивним шляхом. З іншої ж сторони, керівництво МВС також не проявляє необхідної принциповості в питаннях дотримання верховенства права.

    5. Надмірне застосування сили і спеціальних засобів проти учасників мирних зібрань з боку правоохоронних органів.

    Практика останніх п’яти років звела до мінімуму застосування таких засобів шляхом продуманої стратегії охорони громадського порядку та адекватної тактики реагування на прояви агресії. Однак останнім часом напрацювання у цьому напрямку почали уступати місце звичайному силовому протистоянню. Не дивно, що 27 квітня 2010 року під час акції протесту біля Верховної Ради з приводу ратифікації угоди з Росією внаслідок застосування правоохоронцями сили та спецзасобів отримали травми та опіки різних ступенів 43 мирних демонстранти з різних регіонів України.

    Неправомірне застосування сили правоохоронцями ставало також приводом виникнення серйозних конфліктів та громадського осуду. 01 червня 2010 року у 18 регіонах України біля адміністративних приміщень УМВС (ГУМВС) студентами та молоддю були проведені мирні зібрання. Ці імпровізовані акції протесту «Проти міліцейського свавілля» проводились з приводу вшанування пам’яті померлого в Шевченківському РУ м. Києва, після затримання його працівниками міліції, студента Ігоря Індиго.

    Що ж сприяло такому швидкому прояву в системі МВС негативних явищ в такий короткий проміжок часу у сфері забезпечення права громадян на мирні зібрання?

    –   Безперечно, на формування поведінки дій кожного працівника міліції не могли не вплинути, в першу чергу, особисті переконання самого міністра внутрішніх справ пана Могильова, які викладені на сторінках газети «Сегодня». В інтерв’ю досить чітко сформовано особисту позицію з цього питання: «…а вообще, я бы выделил для митингов какое-­нибудь боль­шое поле на окраине Киева, где никто никому не мешает. И там кричите сколько хотите, вроде как в Гайд-­парке в Лон-­доне. Туда придут те, кого интересуют ваши идеи и будете

    наращивать сторонников, не препятствуя жизни других».

    На жаль, така позиція абсолютно не відповідає Конституції, національному законодавству, міжнародним стандартам та демократичним цінностям. Шкода тільки, що такі переконання високопоса­довця залишають свій негативний слід у повсякденній роботі його підлеглих і в інших сферах правоохоронної діяльності відомства.

    –   Надмірна політизація місцевих органів влади і самоврядування та їх постійні спроби протизаконно використати ОВС для вирішення гострих та конфліктних питань, які хвилюють територіальні громади.

    –   Сприяло цьому і відсутність в регіонах належного дієвого прокурорського нагляду та відповідного реагування на дії правоохоронців під час таких заходів. Незважаючи на масштабність і резонансність заяв у ЗМІ про порушення з боку працівників міліції, за три останні місяці, в порядку ст. 97 КПК України не було порушено жодної кримінальної справи чи дисциплінарного впровадження. Саме територіальні органи прокуратури мали б надати правову оцінку матеріалам службових перевірок з боку служб відомчого контролю МВС. Перевірити повноту і об’єктивність таких розслідувань та про їх результати інформувати громадськість. Нічого подібного, на жаль, не відбувається.

    –   Дивує позиція наших законотворців у цьому питанні. Ще у травні 2010 року представники Української Гельсінської спілки з прав людини проголосили заяву з вимогою до Верховної Ради оприлюднити для громадського обговорення законопроект «Про порядок проведення мирних зібрань». Цей законопроект поспіхом, практично в закритому від громадського суспільства режимі, на фоні постійних порушень свободи мирних зібрань з боку влади і правоохоронних органів був прийнятий у першому читанні та вже підготовлений до другого. На сайті Верховної Ради його текст відсутній. І представники правозахисних організацій обґрунтовано неодноразово висловлювали свою стурбованість з приводу вірогідного обмеження права громадян на мирні зібрання в новому законопроекті.

    На закінчення маємо констатувати, що обраний новим керів­ництвом МВС шлях у сфері охорони мирних зібрань орієнтований на розвиток переважно репресивних складових системи ОВС. Ми впевнені, що це продиктовано не загрозою масових заворушень чи терористичних загроз, які могли б стати виправданням обмежень права громадян на мирні збори. Ми також впевнені, що органи внутрішніх справ з оглядом на Євро-­2012 мають опанувати максимально більш широкий спектр правоохоронних тактик з мінімальним ступенем застосування примусу, які в подальшому зробили б неможливими зазначені вище ситуації.


    Навіґація у серії:Попередня: Попередня публікація серії:
    Наступна: Наступна публікація серії:

    Додано Віктор Гарбар @ 19:07

    Переглядів 1 668
    1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Оцінок поки що немає)
    Loading...

Коментування вимкнено

WP_Orange_Techno
Theme Tweaker by Unreal